Усі різні — усі рівні
Мені часто ріжуть слух такі вислови: «інвалід», «хворий», «неповноцінний», «каліка» та «неповноправний». Важко усвідомити, в якому суспільстві ми живемо. Часто люди втрачають коректність у своїх словах та вчинках і переходять за усі межі людяності. Не зважаючи на все це, засоби масової інформації повинні правильно та коректно висвітлювати тему інвалідності. В першу чергу для того, щоб пояснити людям, що усі ми різні, але усі однаково рівні в правах і кожен з нас заслуговує на хороше ставлення та повагу з боку оточення.
Сьогодні в основі соціальної
моделі інвалідності лежить не фізіологічна особливість особи (порушення стану здоров’я), що
робить її «інвалідом», а бар’єрна природа суспільства.
Іншими словами, «інвалідами»
людину роблять такі бар’єри:
- ментальний — стереотипи й судження щодо людей з інвалідністю;
- інституційні — пов’язані з законами та політикою;
- економічні — обмеження в працездатності;
- бар’єри навколишнього середовища — недоступність, обмеження в інформації та комунікації.
Такі бар’єри породжують
дискримінацію, виключають із суспільного життя та ставлять осіб з інвалідністю
у становище, що принижує їхню гідність.
Існують такі найпоширеніші стереотипи:
- люди з інвалідністю — хороший інструмент для гри на почуттях і викликають лише жалість;
- люди з інвалідністю — нещасні, неприємні у спілкуванні, хворі, неспроможні або злі;
- люди з інвалідністю не мають майбутнього і є тягарем для своїх близьких;
- людей з інвалідністю занадто героїзують (наприклад, коли вони «долають свою інвалідність» або мужньо тримаються, незважаючи на «тяжкі страждання»);
- людей з інвалідністю зображають диваками (об’єктами людської цікавості з огляду на їхнє рідкісне або незвичне порушення);
- люди з інвалідністю не цікавляться нічим, окрім своєї хвороби, вони не можуть бути експертами в жодній сфері, крім інвалідності.
Як краще висвітлювати тему інвалідності:
- Уникати штампів, які зводять описи людини до однієї характеристики — її інвалідності, та заважають побачити людину як особистість.
- Нехай люди з інвалідністю розказують про себе самі. Досвід показує, коли людина з інвалідністю впевнено й авторитетно розповідає про якусь конкретну ситуацію. Це дозволить аудиторії людей повірити в її обізнаність та кваліфікованість.
- Заохочуйте громадськість розуміти проблеми, з якими стикаються люди з інвалідністю. Пишіть про бар’єри (фізичні, інформаційні, ментальні, інституційні) і про те, як їх долати. Наголошуйте на тому, що ці бар’єри, з якими стикаються люди з інвалідністю, створені самим суспільством. Парадоксально, але усі ми з часом самі натрапляємо на ці бар’єри.
- Надавайте практичну інформацію. Наприклад, прості практичні поради, як правильно спілкуватися з нечуючим або незрячими.
- Частіше спілкується з людьми з інвалідністю. Це надасть автентичності вашому представленню про них.
- Регулярно спілкуйтеся з організаціями людей з інвалідністю або організаціями, які на цьому спеціалізуються. Це допоможе дізнатися, які питання наразі актуальні.
- Та мабуть чи не найголовніша порада: люди з інвалідністю не належать до касти недоторканих. Це звичайні люди з неповторними характерами, своїми слабкими та сильними сторонами, своїми мріями та амбіціями. Люди з інвалідністю — нічим не кращі й не гірші від усіх інших людей.
Усі різні — усі рівні!
|
|
Коментарі
Дописати коментар